НЕДОЛЮБИЛА Я ТЕБЕ, СИНОЧКУ
Душа боліла…
Боже, як боліла!
Коли мій син на сході помирав.
Вона летіти пташкою хотіла.
Крила просила, а Господь не дав.
— Пацани, відходьте!
Прикриваю!
Побратимам 200 — тим. син кричав.
— Сьогодні, я один піду
до раю…
Хлопці відходили, а він стріляв.
Від кулемета біг до кулемета.
Орду ворожу сам один тримав.
Були слова останні:
— Мамо, де ти!
І на траву скривавлену упав…
Хлопці встигли відійти далеко.
Своїм життям від смерті врятував…
Над хатою кружляв білий лелека.
То мій синочок птахом
в небі став…
Два роки болю і нестерпний плач.
Як чорна тінь приходжу до могили.
— Синочку, я прошу, Пробач.
За те що я тебе не долюбила…
Не набулась з тобою, сину мій.
Душу тобі не встигла
я відкрити.
Короткий був для тебе шлях земний.
Не встигла мама смерть твою спинити…
Пробач, тебе я мало обіймала.
Мало тобі сказала добрих слів.
Пробач за те, що я часу не мала, коли поговорити ти хотів.
Рано без тата, підтримати старався.
Рученятами, так ніжно обіймав. І сонечком до мами посміхався.
Тепла від мене й захисту чекав…
Пробач, що ти в бабусі підростав. Мама для себе щастя будувала.
Таким розумним, добре, щирим став. Мало тебе синочком називала…
Ти руки золоті до всього мав.На машинці сам навчився шити.
Знаю, синочку, ти завжди чекав, що мама прийде тебе похвалити.
Ти все терпів, але не нарікав. Підтримка
бути для бабусі крила..
Слова поганого для мене не сказав. За те,
що я тебе не долюбила.
Коли хворів, я поруч не була. За твою долю бога не молила. Сину, Пробач, тебе пережила.
Весь біль з душі приношу на могилу…
Я знаю, пробачаєш в небесах. Не вмів ти
зла своїй душі тримати.
Два роки я живу тепер
в сльозах.
Стільки не встигла слів тобі сказати.
Тебе забрали першим на війну. На полігоні не був, в пекло послали.
Не раз там бачив люту смерть страшну.
Нам не казав, нічого ми не знали…
Два роки як на цвинтарі спочив. Не встигла тебе мама обійняти. Мало життя тобі Господь вділив, а смутку залишив усім багато.
Час минає — болю все більше. Він не вчить мене жити без сина.
Приходжу щодня на кладовище, стаю перед сином на коліна.
Нехай не зараз, у інших світах. Ми колись зустрінемось з тобою.
Знаю синочку, ти на небесах. Туди щодня ідуть з війни Герої.
Прапори до неба
несуть плач.
Поливаю сльозами квіти.
— Синочку, сину мій, пробач.
Що лишилась без тебе жити.
