《НАШ БОЙОВИЙ ВІДВАЖНИЙ ОФІЦЕР》
Почула:
— Вбили! — чайкою кричала.
Журавкою летіла знайти сина.
Лебідкою пораненою впала і обіймала чорну домовину.
Питала в кожного.
— Правда, він не помер?!
Мій син, моя надія,мої крила. Був бойовий відважний офіцер.
Я так за нього Господи просила.
Йшли люди в чорному. Вдома вінки і квіти.
Мама холодні руки цілувала сину.
— Вставай дитино, ти повинен жити! Я за тебе ляжу в домовину.
Закінчив Академію військову і в саме пекло, де земля вогнем горить. Такий наказ син не сказав ні слова. І жодних не було вагань в ту мить.
Був мужнім і відважним командиром. Хоча звання, молодший лейтенант. Ніколи не зганьбив він з честь мундира, переживав і поважав солдат.
В Британію знання поїхав добувати.
Аби зміцнити крил своїх політ. Він міг солдатам ту науку передати але відразу кинули на Схід.
Був офіцер, міг в бункері сидіти.
Тільки характер в
сина був не той.
Перше завдання і почули:
— Вбитий!
Тримайтеся, загинув
як Герой.
Господи, він ще життя
не бачив. Онуків ще мені не залишив. Вже рік біля його могили плачу. Щоб тішити мене немає слів.
Мрія його була військовим стати.
Займався спортом,
себе готував. Був добрим сином, для сестрички братом. Старанний, впертий,
силу волі мав.
Не лінувався, вдома допомагати. До
старших людей повагу
мав. На змагання їздив, був завзятим. Веселий і багато друзів мав.
В училище військове поступив. Всяке було,
не звик він нарікати. Старався бо дуже хотів офіцером бути військовим, стати.
Своїми силами син в Академії навчався. Завжди розсудливий спокійний був. Погони отримав і дуже пишався, що сам всього в цьому житті здобув.
На фронт відразу отримав наказ.
Був впевнений в собі,
що все здолає…
Минає рік, та не лікує час. Ніхто не вірить, що його немає.
Часом, здається,
може сон страшний.
Сестричка його номер набирає. Надіється почути:
— Я живий!
Далеко, де зв’язку
з вами немає.
Хрест важкий в його могилу вріс. Друзі згадують приносять йому квіти. За рік наплакала я море сліз, тільки сина ними не воскресити.
Мама героя — втрати хрест важкий. І вже нічого не можна змінити. Син обіцяв:
— Я повернусь живий!
І в кожнім серці залишився жити.
