《ПІШОВ, ЩОБ ІНШИХ РЯТУВАТИ 》
— Тримайся, хлопче!
Рано помирати!
Медбрат був поряд, турнікет наклав.
Прийшов в те пекло інших рятувати, тільки його ніхто не врятував…
……………………………………
Ой, як болить!!!
Що більше не почути.
Свята без тебе минули
в сльозах. П’ятдесят шість мало би бути, а ти
лікуєш душі, в небесах.

Букет троянд…
На цвинтар довгий шлях..Може не ти, а
все мені наснилось!
— За що?! — питаю Господа, в думках.
Чи не чекала я.
Може не так молилась?!

Тебе не вистачає.
Пустка дім. Вдовиний біль в словах не передати. Не з нами
ти зустрів 56, прийшла тебе на цвинтар привітати

Тепер, ті рідні очі кам’яні. Душа кричить:
— Цього не може бути.
Ти поруч бути обіцяв мені. Як обійняти хочеться й почути…

Синочок наш дорослим зовсім став. Сльози в очах запалює лампадку. Душа болить від слів, що він сказав.
— Ми так сумуєм за тобою, татку!!!
…………………………………..
Ти був для мене всесвітом моїм, з тих
пір, як нас з тобою доля поєднала. Разом великий збудували дім
і донечка — красуня, підростала.

Господь тобі дав руки золоті. Порадити умів і зрозуміти. Я щастя більшого не прагнула
в житті, тільки поруч
з тобою вік прожити.

Військовим медиком
ти завжди працював. Колеги тебе, друзі поважали.
Коли просили — йшов допомагав, за щире серце люди цінували.

Привітний, добрий, щирий і простий.
Любив родину за
столом зібрати.
Мудрий порадник
і розрадник мій, надійний чоловік, люблячий тато..

Радість була.
Синочка Бог послав.
Ти мріяв, все що знав, його навчити. Ради
дітей жив і працював,
хотів в життя обох
благословити..

Ніколи я не чула лихих слів. Поруч з тобою
було щодня свято….
Мало віку Господь
тобі вділив і День народження тепер
вже мертва дата…

Ти стільки смутку залишив усім. Без тебе
у сльозах мої світанки.
На небесах зустрів 56,
бо смерть твоя була ні
в які рамки…

Війна забрала сенс мого життя. Очі твої серед зірок шукаю.
Не вірю, що пішов,
без вороття і я тебе
на цвинтарі вітаю…

Пішов, аби не гинули сини, чужих дітей в
тім пеклі рятувати. Вернувся на щиті до
нас з війни, найкращий чоловік, люблячий тато.

Вже друге День народження без тебе.
П’ятдесят шість троянд
в руках тримаю. Мій погляд у безкрайнє
синє небо.
— Коханий, з Днем народження вітаю!

Часом, здається, що я
не жива. Біль втрати
на моїх очах сльозою.
— Дружина я тобі.
А не вдова! В храмі навік повінчані з тобою

Коханий, де ти?
У яких світах. Журавлем душа твоя літає. День народження твоє, а я в сльозах, з світлиною твоєю розмовляю…

Вже не обіймеш діточок своїх. Не поцілуєш онуків рученята. Доле моя, скажи, за який гріх,
доня і син лишилися
без тата…

В Небеснім війську 56 зустрів, в райських садах Господь буде вітати. Як мало ти на світі цім прожив, свій вік про тебе буду пам’ятати ..

Дивлюсь на небо.
Там, між хмар є ти.
Як шкода, що пташиних крил не маю. Мені б
на мить, крізь вічність перейти, сказати
— Рідний, я тебе вітаю!