ПРОБАЧТЕ, ЩО НЕ ПОВЕРНУВСЯ…
Знову Осінь, в жовтому плащі, могилу сина чорнобривцями встеляє. То з неба щодня сльози — не дощі. І мамине:
— Синочку, я чекаю.

Досі не знаю, як пережили дитя єдине — гірше смерті втрата.
Пробач, що хлопчика з дитячого будинку ми взяли. Він серед нас живе. Ти — в серці мами
й тата…

Стежка на цвинтар,
як на страшний суд.
В Бога молю краплину сили дати. Хіба коли
я думала, що тут, буду тебе із Днем народження вітати…

Що я переживу своє дитя. Чорні стрічки, троянди і могила.
Живу лиш у хвилинах забуття, де сина обіймала і ростила…
…………………………………..
Допитливим, розумним підростав. Завжди дуже багато хотів знати
Сто запитань в хвилину задавав. Не лінувався нам допомагати…

Відповідальним, ще з дитинства був. Даремно не любив він обіцяти, своїх обіцянок ніколи не забув, тому він друзів мав завжди багато…

Займався греблею.
Розряд по спорту мав.
Відповідальний — за що би не брався. Тренеровок він не пропускав і досягти чогось в житті старався
……………………………………
На фізкультурний факультет вступив.
Дітей тренувати взявся.
Свою роботу він дуже любив і бути кращим він завжди старався..

Не просто жив — себе в житті шукав. Хотів багато досягти і знати.
Цікавився усім, книжки читав. Іншим знання старався передати…

Армія. В поліції він працював. Добрий, щирий, чесний, справедливий. Людей за мудрість й добре серце цінував. До всіх уважний і такий вродливий…
…………………………………..
Була кохана.
Мріяв про свій дім. Щасливим бути і сім’я створити. Щоб сміх дитячий поселився в нім… Мамо життя дозволив Бог прожити.

Війна прийшла.
Схід запалав.
Ревуть танки й гармати. Чернігів рідний захищав, щоб не віддати кату.

Ти не сховався, йшов
у бій відважна перша рота. Життя віддав синочок мій, щоб не пройшла сволота.

Зброю до останнього тримав. Не відступив, катам в полон не здався. В 26 життя своє віддав, нескореним у небеса піднявся…
…………………………………….
Тихо на цвинтарі…
Мабуть, так як в раю.
Холод могил до крові переймає. Стою у божевілля на краю.
— Синочку, з Днем народження вітаю.

Чорна хустина падає
до ніг. Сльози з очей перлинами на квіти:
— Боже, скажи мені, за який гріх, син в 26 лежить в землі, убитим.

Знову тобі несу троянд букет. Хрест чорний на могилі обіймаю. Знайомі риси береже портрет. А я не вірю, що тебе не має ..

Шумлять твої на вітрі. прапори. Чиясь душа пташиною літає. Знаю —
мене бачиш згори.
— Синочку, з Днем народження вітаю!

Лежить в могилі
сенс мого життя.
Час зупинився з дня. твоєї смерті. Із вічності немає вороття, біль трати сина з пам’яті
не стерти…

Сумують друзі і твій
пес чекає. Серед зірок шукаю погляд твій. Пишу тобі і номер набираю. Для мене ти завжди будеш живий..

Назавжди 26…
Жити хотів. Не для війни ростила батько
й мати. Не дай нам Боже молодих синів, на цвинтарі з Днем народження вітати.