《ТИ НАШ ГЕРОЙ》
Наснився сон,
що син прийшов
живий.
Стоїть всміхається серед кімнати.
Кинулась до нього:
— Синку мій!
Сльози з очей і хочу обійняти..

Я вірила,тебе мине війна. Ангел Господній
в бою не покине…
Прокинулася…
В хаті тишина. Свічка горить біля портрета сина.

Сонце зійшло.
На цвинтар стежка в’ється.
Де прапори здіймає
в небо вітер.
Син посміхнувся, чи
мені здається.
Сльозами поливаю мертві квіти.

Мій первісток.
Омріяне дитя, дарунок неба, сенс для чого жити.
— Пробач, мама дала життя, а не могли від смерті захистити.

Вже не розкажеш,
чи боліла рана.
Про кого думав коли помирав.
Рано було тобі на небо. Ой як рано.
Нелюд життя у тебе відібрав.

Пішов в свою країну боронити. Посміхнувся:
— Хто, якщо не я.
І слів мене знайшли тебе спинити. Непереможною воля була твоя.

Ти бачив пекло, його
не боявся. Очі катів — але не відступив. Дзвонив, нас заспокоїти старався.
— Все в мене добре! — завжди говорив.

Відважний, мужній, першим рвався в бій.
І побратимів прикривав собою. Молилася за тебе, сину мій, просила Ангела, щоб поруч був з тобою.

Повагу в побратимів заслужив. За чужі плечі
він ніколи не ховався.
Понад усе, життя любив. Нехай там що — він завжди посміхався.

Як важко було чути:
— Син загинув!!!
Словами втрати біль
не передати.
Обіймати чорну домовину, холодні
сина руки цілувати.

Мама Героя — статус гірша смерті.
Не встиг мені онуків залишити. Спогади із пам’яті не стерти, ти в серці мами вічно будеш жити.

Живчиком таким в дитинстві був. Хотів
все бачити і знати.
Він кожного завжди почув, смішний такий, брався допомагати.

Характер воїна іще маленьким мав.
На своєму вмів наполягати. Що задумає — не відступав.
Був трішки впертим і завзятим.

Любив футбол і друзями мав багато. Душа компанії їм настрій піднімав.
Міг за себе і за інших постояти. Таємниць
від мене син не мав.

Ще, любив син готувати
Хоч, кухарем в майбутньому не став.
Був добрим сином і найкращим братом.
Скільки татом він на жаль не став…

Закінчив школу жив
і працював. Планів на життя було багато.
Вдома нам усе допомагав, заробити мріяв на ноги стати.

Дивлюсь на фото, я віддам. Хочу живого сина — не Героя.
Тільки б почути його:
— Мамуль. Мам!
Не плач. Ми ще зустрінемось з тобою.

До кроків
прислухаюся я досі.
Ніби не нам сказали:
— Син убитий!!!
Нема. Прийшла без нього знову Осінь
А час не вчить, як з болем втрати жити.

Ще не збагнула, що на небесах. Нашу країну
з неба захищає.я, щодня, на цвинтарі,
в сльозах, дива нема,
а я сина чекаю.

Не подзвонити.
Бо зв’язку немає.
І телеграми не летять
на небо. Чому Господь синів нас забирає Скільки йому Героїв
іще треба.

Так вірила, повернеться живий. Такий ще молодий і має жити. Щодня тобі, синочку мій, на цвинтар я приношу тобі квіти..

Холодна посмішка і
очі кам’яні. До неба прапори підносить вітер. Твоя душа лишилась на війні.
А серці рідних будеш вічно жити.