ТАТО ПІШОВ ЗА СИНОМ В НЕБЕСА…
Батько — Герой
від рани помирав.
Дорогу бачив, що вела на небо.
Син — Ангел руку його взяв:
— Тату, тримайся.
Мама, як без тебе!!!

— Вона в нас сильна!
І очі закрив.
Бій був на смерть.
Земля вогнем горіла. .
Батько за сином в небо полетів, де побратими
воїна зустріли.

Була мама Героя — вже вдова. Ні відчуття, ні почуття, ні сили.
Сама не розуміє, чи жива на цвинтарі і в серці дві могили

У вічність сина першим провела. Був Патріот, яких ще пошукати.
Досі не знаю , як пережила. Нестерпний біль дитя своє ховати…

Батько за сина свого зброю взяв. Лютим побратими називали.
Він завжди з гордістю казав:
— Якби всі були, як син,
то ми б війни не знали.

— Ти сильна в мене.
Ніби відчував. Я мушу йти смерть сина не пробачу. У моїм серці спомином він став.

Він був найкращий.
Ще з дівочих мрій. Надійний, став стіною кам’яною. Уважний, справедливий — тільки мій. Було спокійно, затишно з тобою..

Мав руки золоті все
міг зроби. Не багаті, а щасливими були. Ми мріяли до старості прожити. Два синочки — соколи росли.

Мріяли синів благословити. Онуків бавити. Казки розповідати. Хотіли спокою і просто жити.
А довелося сина поховати..

Ти сильним був.
Не нарікав. Побратими за мужність поважали..
Богдан тебе на небеса забрав. Два найрідніші Ангелами стали..

Я сильна.
Хоч душа мене болить..
І сліз в моїх очах завжди багато. Синочок мій під прапором лежить, а біля нього спочиває тато.

Колись, як мій земний скінчиться шлях. І час посипе скроні сивиною
Мене з квітами зустрінуть в небесах. Мої два рідні воїни — Герої.