《 СИН ГЕРОЙ У 18》
Загинув син…
Не повернувся із війни.
У 18 поліг в Бахмуті Героєм. Депутатів, олігархів не йдуть туди сини, не для дітей міністрів гуркіт зброї…

Він Ангелом прийшов
з небес, мабуть.
Єдиний був, сама його зростила. Ангели — люди довго не живуть.
Сина нема — є чорний хрест й могила…

Лишились спогади, моменти, ніби з снів..
Шкода, що час не можем повертати..
Сину два роки, він книжки любив й енциклопедії, годинами, гортати .

До школи йшов — Тарас вільно писав. Уважним був на кожному уроці.
148 слів в хвилину прочитав, вчителька була від нього в шоці

Історія цікавила — читав.
Ріс патріотом, хотів правду знати. Для себе діяльність УПА вивчав
Планів і мрій було в сина багато…

Іноземні мови легко вчив. Не лінувався ніколи старатись. Мріяла, щоб в університет вступив
і на безкоштовному навчався…

Збулася мрія…
Студентом став ї Тарас.
Мови іноземні щоб вивчати…
Ворог з війною
прийшов до нас і
син сказав, що піде воювати.

Просила, плакала, бо 18 мав. Тільки почав, мій хлопчику, навчатись.
Військовий одяг купити сказав, я не пускала — він почав збиратись..

В Теробороні спочатку воював. Тоді на Схід.
Не хотів казати.
Вже на вокзалі син мене набрав,військовий
одяг поїхала віддати…

Помітила, який син мужній став. Мав 18 —
не хотіли його брати.
У Харкові контракт
він підписав, з добровольцями це
місто захищати…

Тоді на Бахмут і нічого
не сказав. Не хотів мене він хвилювати. Не знаю досі, хто туди послав дитину, в 18 помирати!!!

Загинув син.
Моє рідне дитя. Вернувся на щиті у рідну хату. Той Бахмут забрав твоє життя. Сина єдиного судилось поховати .

З дня, як загинув, зупинився час.
Я дихати, буває, забуваю. Частину серця відібрали в нас. Сина душа у небо відлітає.

Напевно, збожеволів білий світ. Ховати сина нема гірше муки.
Не залишив на грішній землі слід, вже не побачим синових онуків

Тепер, на цвинтарі будуть наші свята.
І не зів’януть на могилі квіти. Не буде нас. Минуть літа. Ти в Пам’яті будеш Героєм жити.