ЛЕГКИХ ТОБІ ХМАРИНОК, СИНУ…
Мамо,
вже яблука червоні коло хати.
Ті, які маленьким посадив.
Картоплю не приїду я копати
І жито наше інший
хтось косив .

Вбили мене..
Я не хотів вмирати.
Світило сонце, навкруги війна..
Діти мої лишилися без тата, дружина плаче.
Ти тепер одна..

З небес тепер щодня плачу дощами.
І спокою для мене тут не має.
Пробачте, мої рідні, що не з вами.
З неба доріг у рідний дім не має..

Мій син. Мій смайлик..
Добрий помічник.
Очі завжди світились добротою. Всидіти на місці він не звик, ми в
всі завжди пишалися тобою.

Менших себе Денис доглядав. Завжди встигав уроки готувати.
По господарству всю роботу знав. Лад міг дати в полі й біля хати

На рибалку й на футбол встигав. Не лінувався вдома допомагати.
Руки золоті до всього мав. Річку, ліс, гриби любив збирати..

Здобув освіту. Жив і працював. Чуже брати не вмів він, чи просити
Легких доріг ніколи не шукав. Був завжди там, де можна заробити.

Сім’ю створив.
Двом діткам татом став
Сім’я чудова. Хороша дружина. Господь їм ще двох діточок послав.
Щаслива я була, все добре в сина..

Війна.
Він першим зброю взяв. Мене, свою родину зашити. За дім і за дітей переживав, навіть картоплю приїздив копати

Звістка:
— Загинув. -:прилетіла в хату..
Боже, за що він так життя любив.
Четверо діток залишилося без тато.
Вдова від болю не знаходить слів

Поруч з тобою я тепер думками. Закрию очі і чую слова.
— Бога просіть за Перемогу, мамо.Щоб смерть моя, даремна
не була.