З ДНЕМ АНГЕЛА, СИНОЧКУ…
На камені сина врода.
Наш воїн — стрункий, високий.
В дитинстві, сама природа, його цілувала в щоки.

І погляд, кудись у небо.
Там долю свою шукає.
На крилах біжу до тебе.
Плачу і розмовляю.

Мав добре відкрите серце. В якому було співчуття.
Рано фатум розбив люстерце, яке називають життям.

Ідем до сина.
Шлях через три роки.
Квіти несу йому подарувати.
Які вони важкі на цвинтар кроки, де фото, прапори і смерті дати.

Не зустрічає.
І назустріч не біжить.
Не чуємо те рідне:
— Мамо! Тату!!!
Заснув навіки.
Третій рік вже спить.
Прийшли щоб з Днем народження вітати.

Через портрет син дивиться живий.
Той рідний погляд, де життя краплина.
Ми так давно не чули голос твій. З тих пір як нам сказали:
— Він загинув!!!

Двадцять три — ще
зовсім молодий.
Вбивці твій вік
назАвжди зупинили.
Тебе Господь вітає,
сину мій. Ми з батьком плачемо біля могили.

Мало Бог життя тобі вділив. Хіба ж я
не молилася за тебе!!!
Онуків ще мені не залишив, а вже забрали Ангелом на небо…

Розумний працьовитий підростав. Рано навчився нам допомагати. Цікавився усім багато знав, швидше вирости хотів дорослим стати.

Займався спортом багато друзів мав.
Природа, ліс — була
його стихія. Кожне дерево і кожну пташку здав. Був наші крила і наша надія.

Навчатися без проблем вступив. Розумний був, рішучий і завзятий.
Він стільки всього встигнути хотів. Був добрим сином і найкращим братом

На війну пішов із перших днів. Слів ми не найшли його спинити.
Я плакала, Тато просив.
— Хто, як не я, вас буде боронити.

Двадцять всього і
далі домовина.
Люди в чорному йшли
у нашу хату. Холодні руки цілувала сину Бога просила його не забирати.

Квіти. Вінки і свічечка горить. Чиясь душа пташиною літає.
— Синочку, в Бога відпросись, на мить.
Я обійму тебе і привітаю.

Шумлять біля могили прапори, лампадка блідим вогником палає
Я знаю, що бачиш нас згори:
— Синочку, з Днем народження вітаєм!

Люди говорять, з
часом легше стане.
Вони мій біль не можуть зрозуміти. Бо вже ніколи день той не настане, що
син повернеться, й щасливо буде жити..

— Вітаю, сину
Чуєш мене з неба?!
Не знаю де ту стежку
в рай шукати. Ішла, летіла, бігла я до тебе,
щоб в очі подивитись. Привітати..

Пробач, не можу сильна бути. Мама Героя — так мені болить.
Не воскресити і не повернути. Час не лікує, він лише летить.

Шумлять біля могили прапори, і ніби діалог ведуть зі мною. Голос синочка чую я згори.
— Мамо, не плач.
Я поруч. Тут, з тобою.
Не плач.