《ЛЮБИЛА ТЕБЕ, ЯК РІДНОГО СИНА 》
Господь мені своїх
дітей не дав.
Тебе, мій хлопчику, я
до Хреста тримала.
Ти перед Богом сином мені став,
любила, бавила, від
зла оберігала.

Війна зламала крил
твоїх політ.
Про біль в душі словами не сказати.
Нащо Бог взяв тебе у інший світ, Героїв в небі й так уже багато…

Ставлю тобі свічки
За Упокій. Не вірю, що
у тебе є могила.
Пробач мене, хрещений сину мій, що поруч не була, не захистила…
………………………………….
Лишились спогади — маленький і смішний.
Здавалось, поспішаєш підростати. Розумний,
з малих літ, впертий такий, вдома старався все допомагати.

Добре навчався.
До книжок хист мав.
Не з тих, хто час вмів марно витрачати.
Книжок багато. Історію читав. Наше минуле хотів правдивим знати.

Хотів щось самостійно досягти. Легких стежок не звик в житті шукати.
Уважний, впевнений в собі був ти, міг вислухати і пораду дати

Для мене кращим другом був.
Годинами. могли з
ним розмовляти.
Він розумів мене і чув. Мріяв юристом стати..

В Юридичний ліцей вступив. У мене жив.
Допомогти старався.
Понад усе, любив він місто Львів, вивчитись
і жити в нім старався..

До інституту Міжнародного вступив. В книжках себе продовжував шукати.
Потрібним бути в цьому світі він хотів. Юристом справедливим міг би стати…
…………………………………..
Війна прийшла.
Він зброю в руки взяв.
Просила. Не хотіла відпускати. Він сльози мої витерті сказав;
— Хто, як не я, вас буде захищати?!

Гарячі точки.
Скрізь був Любомир.
Він з тих, які не звикли відступати. Хотів, щоб спокій був в країні й мир. Я мріяла — живого обійняти.

Не врятували.
Хоч старались, як могли
З останніх сил ще за життя тримався. Ангели з неба крила принесли і
він в Небесний стрій з ними піднявся..
……………………………………
Сумне було весілля, хресний сину.
В чорних хустках дружки прийшли до хати. Квіти клали тобі на домовину яку сльозами вмили я і мати..

На цвинтарі у тебе нова хата і вітер прапор в небо розгортає. На хресті читаю смерті дату , але не вірю — плачу і чекаю…

Розстріляне ще молоде життя. Візьму світлину, тихо розмовляю.
Із вічності не має вороття, й стежок нема, тебе вернутись з раю

Болю від втрати не лікує час. Хто втратив рідних може зрозуміти.
Лише навчає, дуже мудро нас, як з болем тим, ми далі маєм жити…