СЛАВА ГЕРОЮ
Ангел відкрив на небі браму…
Господь Героя зустрічав.
Життя віддав, покинув маму.
На полі бою помирав.

Ще зовсім юний був хлопчина.
Бог, як дитину обійняв.
— Ти не жалієш, що загинув!?
— Я у бою життя віддав.

Ангел приніс для нього крила.
До раю стежку показав
Там, зустрічали побратими.
Дідусь онука обійняв….

А на землі » Гей, плине кача».
На щиті з тілом домовина.
В чорній хустині мама плаче.
І люди стали на коліна.

Вінки під хатою і квіти.
Спекла хрещена коровай…
— Такий ще юний і міг жити.
В один кінець дорога в рай…

Він бачив з неба: сивий тато, тіло його за руку взяв..
Люди йшли з квітами в хату.
Батько руки не відпускав…

Побратими говорили, яким я був, як воював.
— Пробачте, що не захистили.
Тата комбат щоб обійняв…

Я хлопців кинувся прикрити..
— Назад відходьте.
Їм кричав.
Загинув, так хотілось жити.
Ворожий снайпер мене зняв…

Ранком, на цвинтар домовину.
Кричала мама:
— Ой, не треба.
Чого ідеш так рано, сину..
Я дощем заплакав з неба.

Могила… Хрест і смерті дата.
Портрет у чорній стрічці мій.
Так хочу їм усім сказати.
— Не плачте, рідні, я живий…

Та не почують тато й мама…
На цвинтарі йдуть щодня вони…
Знову скрипить небесна брама…
Герої йдуть щодня з війни…