Сьогод­ні, 11 квіт­ня, вкот­ре чор­на хма­ра смут­ку на­вис­ла над Ган­но­піль­ська гро­ма­дою, що у Ше­пе­тівсь­ко­му районі. На­дій­шло офі­цій­не під­тверджен­ня про за­ги­бель во­їна — зем­ля­ка Мар­чу­ка Бог­да­на Юрійови­ча з се­ла По­но­ра. Жит­тя юно­го Ге­роя, який вва­жав­ся без­вісти зник­лим, — тра­гіч­но обір­ва­лось 25 жов­тня 2024 ро­ку. За­хис­ни­ку на­зав­жди 21 рік…

На­ро­див­ся Бог­дан Юрійович 18 січ­ня 2003 ро­ку в се­лі По­но­ра. Тут хо­див до по­чат­ко­вої шко­ли. З 5 по 9 клас нав­чався у Хо­ня­ківсь­кій ЗОШ, а стар­ші кла­си за­кін­чив у нав­чаль­но­му зак­ла­ді се­ла Ган­но­піль. Піс­ля за­кін­чення шко­ли, юнак всту­пив до Сла­вутсь­ко­го про­фе­сій­но­го лі­цею, здо­був­ши про­фе­сію зва­рю­валь­ни­ка.

«Над­зви­чай­но ро­зум­ний та кміт­ли­вий, щи­рий та чуй­ний. Са­ме та­ким зга­ду­ють хлоп­ця його вчи­те­лі, од­ноклас­ни­ки, дру­зі та прос­то знайомі. А ще «над­зви­чай­но доб­ро­зич­ли­вий» — всі нев­томно пов­то­рю­ють, роз­по­ві­да­ючи про Бог­да­на. Мо­ло­дий юнак зав­жди був го­то­вий прий­ти на до­по­мо­гу кож­но­му, хто її пот­ре­бу­вав», — роз­по­ві­да­ють у Ган­но­піль­ській гро­ма­ді.

У лис­то­па­ді 2021 ро­ку, під­пи­сав­ши кон­тракт, хло­пець при­єд­нався до лав ЗСУ у скла­ді 130 ОРБ м. Дуб­но. А піс­ля пов­но­мас­штаб­но­го втор­гнен­ня, муж­ній, вольовий та нез­ламний, Бог­дан став на за­хист Бать­ків­щи­ни.

«Його бо­роть­ба бу­ла від­чай­душ­ною, гід­ною, по­чес­ною. Та, на жаль, з жов­тня мі­ся­ця 2024 ро­ку, За­хис­ник пе­рес­тав ви­хо­ди­ти на зв’язок та вва­жав­ся без­вісти зник­лим. Рід­ні че­ка­ли бо­дай най­мен­шої звіс­тки. Спо­ді­ва­ли­ся, очі­ку­ва­ли, на­ді­ялись… Та ди­ва не ста­лось… Кри­ва­ві ру­ки во­ро­жо­го оку­пан­та обір­ва­ли мо­ло­де жит­тя. Від­да­ний вій­сько­вій при­ся­зі на вір­ність ук­ра­їнсь­ко­му на­ро­ду, під час ви­ко­нан­ня бойово­го зав­дання, 25 жов­тня 2024 ро­ку Бог­дан Юрійович за­ги­нув в районі н.п. Обу­хов­ка, Глуш­ковсь­ко­го району Курсь­кої об­ласті. Без рід­ної лю­ди­ни ли­ши­лись бать­ко Юрій, бра­ти Дмит­ро та Іл­ля, сес­трич­ка Ган­на. Без сво­го від­да­но­го Си­на — вся нень­ка Ук­ра­їна. Вій­на ві­діб­ра­ла жит­тя від­важно­го Во­їна, який жив із гли­бо­ким внут­рішнім світ­лом, який ві­рив у Пе­ре­мо­гу, у на­род, в Ук­ра­їну… Во­їна, який від­дав сту­кіт влас­но­го сер­ця, за­ра­ди кож­но­го з нас…», — ре­зю­му­ва­ли у гро­ма­ді.

Ця кля­та вій­на за­би­рає най­кра­щих, ни­щить цвіт на­шої на­ції.. Тих, хто мав жи­ти, ство­ри­ти сім’ю, ви­хо­ву­ва­ти ді­тей, тво­ри­ти но­ву кві­ту­чу Ук­ра­їну.

«Кля­тий во­рог обір­вав юне жит­тя, нев­ті­ле­ні мрії.. Про­те він ні­ко­ли не змо­же заб­ра­ти пам’ять і віч­ну ша­ну про Ге­роя, яку ми на­зав­жди збе­ре­же­мо та за­кар­бу­ємо зо­ло­ти­ми лі­те­ра­ми у сво­їх сер­цях. Від іме­ні всі­єї гро­ма­ди вис­ловлю­ємо щи­рі спів­чуття рід­ним і близь­ким Бог­да­на. Важ­ко знай­ти сло­ва вті­хи для тих, хто втра­тив най­до­рож­чу лю­ди­ну. У цей скор­ботний час ми роз­ді­ля­ємо ва­ше го­ре, су­му­ємо ра­зом із ва­ми та схи­ля­ємо го­ло­ви пе­ред пам’ят­тю на­шо­го Во­їна Світ­ла. Не­хай доб­рі спо­га­ди про по­лег­ло­го За­хис­ни­ка бу­дуть силь­ні­ши­ми за смерть та на­зав­жди за­ли­шать­ся у ду­шах рід­них, дру­зів, бойових поб­ра­ти­мів, усіх хто його знав лю­бив та ша­ну­вав», — заз­на­ча­ють у гро­ма­ді.

Пам’ять та Віч­на Ша­на Ге­рою!