Вікторія та Максим. Двоє молодих людей, чиє життя сьогодні обірвав російський безпілотник, ударивши по селу Слоут на Сумщині.

Максиму було 25 років. Товариський, веселий, щирий — таким його запам’ятають ті, хто знав його особисто. У 25 життя тільки починає розгортатися на повну. Попереду — плани, великі й маленькі мрії, кохання, родина, зустрічі, звичайні будні та особливі моменти, з яких і складається людське життя. Але один російський безпілотник перекреслив усе.

Вікторія навчалася у Глухівському національному педагогічному університеті. Вона була активною учасницею художньої самодіяльності у своєму рідному селі, жила молодим життям, будувала власні плани та мріяла про майбутнє.

За кілька тижнів Вікторії мало виповнитися 20 років. Вона мала зустріти свій ювілей, отримувати привітання, сміятися з рідними та друзями, загадувати бажання й робити нові кроки у дорослому житті. Але їй не судилося дочекатися свого двадцятиріччя через підлу атаку росіян.

Вікторія Слободянюк. Максим Сухопар.

Два імені, за якими — цілий світ. Рідні люди, друзі, спогади, мрії та майбутнє, якого більше не буде.

І нехай ніхто не переконує нас, що це просто цифри у зведенні чи чергова трагедія війни. За цими цифрами — люди. Молоді. Живі. Справжні.

Їх не мало бути серед загuблuх. Вони мали жити.

Та Росія знову принесла смерть туди, де люди просто прокидалися, кохали, навчалися, працювали й будували свої плани.

Світла пам’ять Вікторії та Максиму!