У 2011 році, будучи мером Вінниці, я отримав Лицарський хрест Ордена Заслуг Республіки Польща за розвиток регіональної співпраці з польськими містами.

Ця нагорода для мене особиста. Саме тому рішення повернути її – теж особисте.

Я повертаю орден на знак солідарності з Україною та Президентом Зеленським.

Не з образою на польський народ, а з глибокою повагою до нього та вдячністю за всі роки підтримки, за мільйони поляків, які відкрили серця і домівки для наших людей після 24 лютого.

Кожен народ має право на свою історію та своїх героїв. Це право священне – і для України, і для Польщі. Ми можемо дивитись на минуле по-різному і це нормально між сусідами з такою глибокою і складною спільною долею. Але минуле не може бути дорожчим за спільне майбутнє.

Є те, що не підлягає дискусії: сьогодні точиться війна. Справжній ворог – росія. І поки ця війна триває – суперечки про минуле ми не можемо собі дозволити. Саме цього і прагне москва: щоб Варшава і Київ дивились не вперед, а назад.

Вінстон Черчилль колись сказав: «Якщо ви сваритесь з минулим, ви втратите майбутнє».

Україна і Польща – стратегічні союзники. Не тому, що так записано в деклараціях. Тому що наша безпека, наша свобода, наша місце в Європі – нероздільні.

Мій орден повертається. Але моя повага до польського народу – залишається.

Нàпишіть нàм в кσментàрях у Fàcebσσk!