ЛЕГКИХ ХМАРИНОК ТОБІ, БРАТИКУ…
Вже скоро
осінь. І без тебе брате.
— Як ти там в небі! — запитую в думках.
Туманом сивина на скроні тату, сумні мамині очі у сльоза.

Важко повірити, ще важче відпустити.
Ти стільки всього встигнути хотів. Зовсім молодий і міг би жити сина після себе не лишив.

Стежка до хати поросла травою. Зовсім недавно ти по ній ходив
Доля перекреслена війною: не доказав, не доспівав, недолюбив.

Прийду на цвинтар.
Вірити не хочу, що
ти навіки під хрестом спочив.
І дивляться з портрета добрі очі, братика, що так усіх любив …

Минуло все.
А ще недавно, діти .
Середній брат, мами мазунчик був. Як Ангелочок і швидкий, як вітер, все знати бачити хотів, все чув.

Добре вчився і завжди старався. Хорошу пам’ять світлий розум мав. Виходило усе, за
що він брався, до всіх привітний, багато друзів мав

Розумний, врівноважений спокійний, нікому зла і кривди не робив був добрий сином, друзям друг надійний, простий веселий і футбол любив

Ліс, річка — то брата стихія. Любив природу і там пропадав.
Всього хотів навчитись що не вміє батькам по господарству допомагав.

Про все я з ним могла поговорити, він вислухати зрозуміти вмів. Здавалося що поспішає жити все на тім світі встигнути хотів.

Мріяв працювати заробити. Сім’ю, дітей хотів, дім збудувати.
У вісімнадцять брат пішов служити. За честь мав Україну захищати

Приходив і знову повертався. Побратими — всі одна сім’я.
— В мене все добре! — завжди посміхався.
Щира дитяча була посмішка твоя

Ми на зв’язку завжди
з братом були. В горі
в радості усе навпіл ділили. Хоч мало бачились та дружно ми жили і один одного з пів слова розуміли.

Війну зустрів як воїн,
в руках зброя.
Впертий рішучий, першим рвався в бій . Молитвами були завжди з тобою. Нам обіцяв:
— Я повернусь живий.

Не вірили, що горе може бути. Що лихо може трапитись з тобою. Бог один бачив як важко почути.
— Брата нема, загинув він Героєм.

Ворожий дрон життя брата забрав. В домовині привезли до хати. Рано небесним воїном ти став, сльозами мами сивиною тата.

Батьки щотижня до тебе ідуть. Поговорити і хрест обійняти. Вони з думками про тебе живуть, просять до них пташкою привітати.

Упала зірка братика з небес. Навіки наші розійшлись планети.
Не вірю. Чекаю щодня чудес, смс пишу
— Мій рідний, де ти?!.

Раною у серці моїм втрата. Чому Господь молитви не почув!
Війна забрала найдорожче — брата, який середнім у родині був.