БУВ У ДОМОВИНІ НЕ
МІЙ СИН .
Два рази сина смерть пережила.
Два рази зустрічала домовину.
На межі божевілля я була, коли чужого привезли в дім сина.
— Помилка.
Вибачте. Таке буває!!!
Легше не стає від таких слів. Байдужість до Героїв нас вбиває — сивих батьків й нещасних матерів.
Я не суддя, щоб за таке судити.. Суддею буде
Бог кожній людині.
Що думати матусі,
як їй жити, чий син був
у закритій домовині..
Минає рік.
А забуття не має.
Дзвінок і те страшне слово:
— Загинув!
Дорога в квітах.
Люди зустрічають
з дитиною моєю домовину..
Побратими занесли
до хати. Десь бив у
храмі поминальний дзвін.
Стали домовину відкривати.Я закричала
— То не він! Не син!!!
Здалося, я померла в
цю хвилину. І сили
більше не було кричати.
Зустріла в хаті я чужого сина, над моїм плакала тоді інша мати.
Помилку виправили.
Привезли дитя. Тоді, вітри зі мною голосили.
Вже рік моє скінчилося життя лиш тінь щодня приходить до могили.
Син мій — він ніби Ангел був. Пожаліти, ніжно обійняти. Кожного завжди почув. Вдома брався все допомагати.
Настрій друзям він підняти вмів. Пораду дати і поговорити. Понад усе сестричку він любив, життя, батьків і просто жити.
В тата справи будівельної навчався.
Руки золоті до всього мав. Відповідальний і завжди старався. Ми
не помітили, як син дорослим став.
Освіта. Армія.
Свій бізнес. Працював.
По совісті завжди старався жити.
Кохану дівчину він мав,
мріяв про свій дім, сім’ю створити…
Несподівану смерть тата пережив. Важко було, не дав себе зламати.
Він сліз моїх і смутку не любив:
— Мамо, вам буду все допомагати.
На війну повістки не чекав. Не з тих, хто у неволі буде жити. В перші дні зброю взяв
й пішов свою країну боронити.
Таким відважним, сильним став. Не
нарікав на холод і
на втому.
— Все в мене добре — нам казав, обіцяв живим прийти додому..
Почула.
— Вбили.
Зупинився час.
Ця звістка ніби камінь, може вбити.
Крила, ніби вирвали у нас, старість з ним мріяли зустріти…
Не повернувся син з
тої війни. Душа злетіла Ангелом у небо.
Тепер, приходить він до мене в сни.
— Мамо не плач.
Прошу, не треба..
На цвинтарі Великдень.
Поруч з ним. Тут будні всі й наші свята минають. Він мені буде завжди живим.
Наш Герой.
Герої не вмирають!!!
