СПОВІДЬ БІЛЯ МОГИЛИ..
Наснися, сину.
Скажи, що ти живий
Там, в небесах, де
сонце засинає.
Рюкзак, годинник повернули твій і хрестик віддали — тебе не має.

— Пишайтесь!
Син помер Героєм.
Серце стає від таких слів. Чому мене не
взяв з собою. Пішов, хоч зовсім мало жив.

Він не ішов туди вмирати. Жити у 22 хотів. Буду завжди його чекати і проклинати ворогів.

Сьогодні, День народження твоє
Свята немає — сльози
на очах. Ти, сину, так далеко зараз є, Господь тебе вітає в небесах.

В День Незалежності тобі життя Бог дав. Матусею щасливою я стала. За Незалежність ти життя віддав щоб Україна в мирі процвітала.

Як мені жити, де
знайти слова, щоб материнський біль
свій передати.
Тобі було б сьогодні
22, не обійняти вже, не привітати…

Чому Ангел тебе не захистив. Хіба ж я не молилася за тебе!!!
Онуків ще мені не залишив, а вже забрали воїном на небо…

В моїй душі сказані слова. Букет троянд принесли я для тебе.
Не з нами зустрічаєш 22
Вітання посилаю тобі в небо.

Твоя кохана сльози витирає. Хрест обіймає, що в могилу вріс.
Щоб відпустити в неї сил немає. Душа болить, а серце повне сліз.

Не відпустила ще
тебе у вічність.
В своїх молитвах залишила жити.
Принесла квіти — їх парна кількість, лампадку запалила,
щоб зігріти.

Пробач мені, що
спокій твій тривожу.
Щодня в сльозах,
життя тепер не має.
По іншому без тебе
я не можу, і дихати, буває, забуваю.

Сльозами з домовини не підняти. Не повернути з вічності словами. Своє життя готова я віддати, аби почути твоє.
— Мамо. Мамо..

Не міг по іншому ти ,
зброю в руки взяв.
Пішов свою країну захищати
В полк Азов іспити здав, зброю надійно
міг в руках тримати.

Не жалівся і не нарікав.
В бою за побратимів
не ховався.
— В мене все добре.
Нам завжди казав і по-дитячому так щиро посміхався.

В 21 життя віддав своє
Неправди не любив і вірив в Україну
Часом здається що він поруч є, я поруч відчуваю свого сина

Пробач.
Тебе пережила.
Тобі тепер несу на цвинтар квіти
Маленькому — мама життя дала, а не могла від смерті захистити.

Шумлять біля могили прапори, лампадка блідим вогником палає
Я знаємо, що бачиш мене згори:
— Синочку, з Днем народження вітаєм!

Люди говорять, з
часом легше стане.
Вони мій біль не можуть зрозуміти. Бо вже ніколи день той не настане, що син повернеться, й щасливо буде жити..

— Вітаю, сину
Чуєш мене з неба?!
Не знаю де ту стежку
в рай шукати. Ішла, летіла, бігла я до тебе,
щоб в очі подивитись. Привітати..

Пробач, не можу сильна бути. Мама Героя — так мені болить.
Не воскресити і не повернути. Час не лікує, він лише летить.

Шумлять біля могили прапори, і ніби діалог ведуть зі мною. Голос синочка чую я згори.
— Мамо, не плач.
Я поруч. Тут, з тобою.
Не плач.