СУМНИЙ БУДЕ СВЯТИЙ ВЕЧІР
Мамо…
У Святий Вечір повернусь в наш дім.
Буду за столом з вами сидіти.
Господь, в Різдвяну ніч, дозволив всім,
додому Ангелами, з неба прилетіти…

Матусю, знову будете сумні.
Нема вам свята й радості немає.
Колядки заспіваєте сумні, про
тих, хто Різдво в небі зустрічає..

Я витру тобі сльози на очах.
Рідненька, не носи чорну хустину.
Тихенько у твоїх буваю снах. Чую, як просиш:
— Повернися, сину!!!

Нема ялинки.
Свічечка горить, в
чорній рамці, на столі світлина.
Пробачте, бачу, як вам смерть моя болить.
Не думав, що так рано
я загину…

В мене все добре.
У нас теж Різдво.
Кутя солодка, пахнуть мандаринки.
Ангели співають. Торжество.
І сніг лапатий падає з хмаринки.

Мрії свої в минулому лишив. Багато, вже
усіх не пригадати.
Я офіцер, країну боронив. Життя за неї мав за честь віддати.

Комусь Герой.
Для тебе син завжди.
Я сам собі таку вибрав дорогу. Матусю ти у храм божий ходи молись за мене й нашу Перемогу.

На долю, я прошу, не нарікай і Бога не гніви, часом словами.
Я боронив свій дім,
наш рідний край, щоб українці не були рабами.

Пробач, що всі свята твої в сльозах і до світлин навчилась говорити. Мамо, душа моя на небесах, я в твоїм серці вічно буду жити…

Ти кожне свято в мене на могилі. З тобою прапорами розмовляю.
Ми перед смертю, матусю, безсилі, вона собі найкращих вибирає.

Так тихо.
І ніхто не колядує.
Святвечір — не весела в нас гостина. Війна ненависна країною лютує, куди не глянеш цвинтарі й руїна.

Пробач за хрест важкий, який несеш.
Нема для тебе радості і свята. Мамо моя, поки ти живеш, будуть про мене люди пам’ятати.

Так долею судилося мабуть. Війна мені й тобі зламала крила.
В день свята, людина гостину йдуть.
Ти несеш квіти мені на мою могилу…

Мої світлини в нашім домі скрізь. Тут гори заховалося з бідою.
Ти мене просиш:
— Сину, повернись.
Я Ангелом стою, поруч
з тобою…
………………………………..

Ця коляда тепер, така сумна і сміх чужий для мене гірше муки.
Були б щасливі, якби
не війна й колядували синові онуки…

Гілка ялинки.
В мисочці кутя..
До неба вітер прапори здіймає. За мирне небо син віддав життя. І
я померла — Бог не забирає…