Народний депутат від фракції «Слуга народу» Богдан Кицак вважає, що заклики до українців, які виїхали за кордон, повертатися в Україну навряд чи дадуть відчутний результат.
За його словами, навіть за умови створення державних механізмів стимулювання люди можуть обирати інші країни Європи для проживання замість повернення.
«Громадяни просто не будуть вмотивовані повертатися. Адже чимало хто з них витратив значні кошти, щоб виїхати й почати жити за кордоном. Крім того, українці не бажають повертатися в умови війни», — заявив він.
Ризики для міграційної ситуації
Політик наголошує, що примусові підходи або жорсткі механізми повернення можуть не дати очікуваного ефекту, а лише ускладнити демографічну ситуацію.
Він зазначив, що у разі тиску з боку окремих європейських країн українці можуть просто змінювати країни перебування всередині ЄС.
«Такий підхід може не принести бажаного результату, а створить натомість нову хвилю міграції по Європі. Лише кілька випадків такого примусового повернення може погіршити ситуацію й люди почнуть переїжджати з країн, які будуть співпрацювати з Україною та депортувати людей. Але все одно таким чином поповнювати лави Збройних Сил не вийде», — сказав Кицак.
Фінансові стимули та альтернативні підходи
У парламенті обговорювали можливість фінансових стимулів для повернення громадян. Водночас, за оцінкою депутата, такий підхід може викликати суспільне невдоволення в Україні, особливо серед тих, хто вже служить у Збройних силах.
Окремо розглядається варіант залучення фахівців вузького профілю, зокрема для оборонної сфери. Для них можливі механізми бронювання або спеціальні умови працевлаштування.
Втім, сам Кицак визнає:
«Проблему з мобілізацією це все одно не вирішує».
Правові аспекти виїзду та повернення
Юристи нагадують, що обмеження виїзду для чоловіків призовного віку під час дії воєнного стану відповідає чинному законодавству.
Такі норми передбачені як українським правом, так і міжнародними документами, зокрема Європейською конвенцією з прав людини, яка дозволяє обмеження пересування в умовах загрози безпеці держави.
Водночас підкреслюється, що подібні заходи мають бути пропорційними та не порушувати базових прав громадян, а також залишати можливість судового оскарження у конкретних випадках.
Ситуація з поверненням українців із-за кордону залишається складною та багатофакторною. Економічні стимули, адміністративні рішення чи обмеження пересування не гарантують масового ефекту.
На практиці ключовим чинником залишається особиста мотивація людей та рівень безпеки в країні, що визначає їхні рішення щодо повернення або подальшого перебування за кордоном.
