ЗІВ’ЯЛА КВІТКА НА ВІЙНІ
Було двадцять
Всього двадцять літ.
Прекрасна мальва зацвіла й зів’яла.
Життя не бачила — пішла у інший світ.
Мамі світити сонце перестало…

Кажуть, що не жіноче обличчя у війни.
Війна — то смерть, без почуття і серця.
Говорять, бо не бачили вони.
Скільки красунь у камуфляжі й берцях…

Кати бездушні, як
могли.
В таке дівча, в таку
красу стріляти.
Жінка святе — ви руку підняли.
Додому, на щиті,
везуть ховати…

В землю, на вік, її
краса і врода.
Чують на небі материнський плач.
Життя твоє розстріляне, так шкода.
Не вберегли тебе.
Пробач…

З краплинок крові квіткою зрости.
Ти додому в зграї журавлині…
Прокляття посилаєм,
вам, кати.
Вічна Слава, нашій Ангеліні.