ЗАЛИШИЛИ ОДНОГО ПОМИРАТИ…
Він не встиг.
Дожити, долюбити, доспівти. Випити до
дна своєї долі.
Не дозволив командир забрати, залишИв пораненого в полі…

Досі там лежить наша дитина. Дощ оплакав, вітер відспівав. Командир сказав:
— Вашого сина, я туди
іти не посилав..

В страшних муках довелося помирати.
Правди в судах шукаємо тепер
— Самі послали його гроші заробляти! — кинув в обличчя батьку офіцер.

День народження сьогодні, 26.
Нема могили, щоб принести квіти. Лиш молимося іменем твоїм, і голос чуєм:
— Так хотілось жити!

Свічка тобі горить
За Упокій..Портрет і чорна стрічка у куточку. Без могили тепер хлопчик мій.
— Не вберегла.
Пробач мене, синочку.

Ти рвався в бій, не ради нагород. Молодість не жалів і сили. Душа боліла за країну і народ, бо патріотом ми тебе зростили.

Не залишив онуків для батьків. Любив життя і просто хотів жити. Від ран, страшною смертю ти спочив і очі не було кому закрити.

Господь тебе вітає в небесах. І побратими — Ангели співають. Твоя світлина в мене, у руках і сльози від безсилля накривають.

Немає куди квіти принестИ, лампадкою тебе, синку зігріти.
Лежиш один, далеко в полі ти. Співає колискові тобі вітер..

Немає, сину, правди у судах. І справедливості у світі цім не має.
Ми вірим, що є Бог на небесах, за смерть твою він винних покарає.