ОСТАННІЙ ШЛЯХ…
— Денис, чуєш!
Не смій помирати!
Очі відкрий і розмовляй
зі мною.
Хто тебе чекає?!
— Батько й мати…
— Діма!
Дивися, яке небо над тобою…

Ти маєш жити!
Денис, не мовчи!
Скажи мені, як твою маму звати?!
Болить, я бачу.
Закричи!!!!
Слова останні:
— Скажи мамі й тату…

Далі не встиг і неба не побачив.
На щиті везуть у рідну хату…
Я не встиг… Ніколи не пробачу…
Не зумів я Дениса врятувати…

Сина везуть мамі в домовині.
Вийшла зустрічати у сльозах…
Їм байдуже, чи стануть на коліна,
чи встелять квітами йому останній шлях.

Такої слави сину не хотіли. Їм те:
— Герой!!! — як тисяча ножів.
На цвинтарі чекає вже могила..
А мама просить в Бога, щоб ожив.

Останній шлях.
Закрита домовина.
Несуть додому побратими на руках.
— Мамо, пробач за біль
і сльози сина,
що на щиті вертається,
в квітках.

Ти знаєш, тату, так хотілось жити.
Прийти й сказати :
— Батьку, я живий.
Не встиг тобі онуків залишити.
Ворог обірвав мій шлях земний.

Ви на могилі посадіть калину.
Поставте прапор — нехай майорить.
Я вас любив і рідну Україну.
Душа до Бога журавлем летить

Я сам собі таку вибрав дорогу. Взяв зброю захистити вас від зла.
Бога просіть за нашу Перемогу, щоб смерть моя даремна не була..

Пішов я на війну за вас усіх. Земля горить й немає кращих й гірших.
Нехай на вашій совісті той гріх, хто від війни ховається за інших.

Додому повертаюсь
на щиті. Не правда,
що Герої не вмирають.
Бути поруч перестають
в житті і тільки рідні про них пам’ятають.

Який же він важкий, останній путь, де рідні
на порозі зустрічають..
Завтра на цвинтар побратими занесуть
Під прапорами, у могилі поховають.

Ви на могилі посадіть калину.
Я соловейком буду привітати.
Напишіть » Віддав життя за Україну».
Став вічним болем, родині, мамі й тату.