НА КОЛІНА ПЕРЕД ВОРОГОМ НЕ СТАВ…
Я вільний птах…
В небесний стрій летів.
Мені ворота раю відкривали.
Господь, як сина рідного зустрів.
Крила дали і Ангелом назвали.

Серени… Прапори і домовина.
Тіло додому на щиті везуть:
Героя, воїна, онука, брата, сина.
Люди вічну шану віддають.

На сніг холодний живі квіти.
Вітер в небо прапори здіймав
З портрета погляд:
— Мамо, хочу жити.
Я на коліна перед ворогом не став…

Батьку, не плач.
Я не зганьбив родину.
Героєм повертаюся до хати.
Як прадід, боронив свою країну.
Щоб московити не прийшли
в Карпати…

Моїй душі,тепер, дорога в вічність.
Мій дім, тепер, навіки небеса.
На землі пекло… В небі — рай
і світлість…
Бабусю, так болить твоя сльоза…

Не виніть себе, що відпустили.
Бандерівська у жилах кров текла…
Любити Україну мене вчили.
Останній бій і смерть перемогла..

Скільки вінків багато біля хати.
Горять лампадки, спекли коровай…
Завтра, тіло понесуть ховати.
Для душі спочинок — вічний рай…

— Такий ще молодий.
Міг довго жити.
Хтось за спиною у мами говорив…
Потрібно Україну боронити.
Для неї я життя не пожалів.

Хотіли побратими врятувати.
Ворожий дрон в спокою не давав..
Мамо… Не пускай на війну брата…
Я за вас усіх відвоював…

Не приносьте на могилу
мертві квіти…
Навесні, посадите калину.
Пташкою буду сюди летіти.
Я вас любив і рідну Україну.