Всі ці дітки жили, планували майбутнє, любили ходити до школи, а хтось ще не доріс навіть до садочка…Але ця таргічна ніч в один момент все це перекреслила…
Ці діти жили в Умані, любили Софіївський парк, ходили в школу, а хтось ще не доріс навіть до садочка, таким маленьким ще був.
Вони займалися в гуртках, любили танці і спорт, мріяли про море, канікули, мали люблячі родини і свою кімнату в панельній стандартній багатоповерхівці, яка аж ніяк не нагадувала військовий обʼєкт.
Українці, які мали жити в європейській Україні,
будувати її, навчатися, рости, одружуватися, продовжувати свій рід, працювати в ІТ, лікарями, в бізнесі, в держсекторі, мандрувати , ЖИТИ.
Їх вбила Росія.
