Не хочу писати про справедливість чи щось таке.
Хочу просто зберегти світлу памʼять про чоловіка моєї мрії. Сара не памʼятатиме тата, і це те, що найбільше країть моє серце.
Ми мріяли про те, яка вона виросте, фантазували, на кого буде схожа. Нам так добре було вдвох.
А потім нам було так добре втрьох. Того ранку ми не встигли попрощатися. В коридорі він сказав мені: «Я поїхав, гарного дня».
Я, нічого не підозрюючи, крикнула: «Навзаєм». Коханий, якщо ти дивишся на нас, знай, що я подумки ще додала, що люблю тебе. Люблю і любитиму, бо знаю, що це взаємно
Нàпишіть нàм в кσментàрях у Fàcebσσk!
