На сьогодні Керченський міст залишається для країни-агресора Росії найбільш потужним логістичним шляхом постачання паливних матеріалів, озброєння та усього необхідного окупаційному угрупованню в Криму, особливо в ситуації, за якої поромні перевезення через блокування переправи стали неможливими.
Проте, за повідомленнями кримських партизанів, удари по Керченському мосту нарешті далися взнаки. Конструкція почала деградувати й обсипатися. Водночас частину ворожих військ із півдня материкової частини України було перекинуто на Курщину.
Чи є така ситуація слушною нагодою для того, аби розпочати операцію зі звільнення півострова? Очевидно, що для цього необхідні чималі резерви, підтримка з неба та інші речі, й широкому загалу невідомо, чи мають ЗСУ все необхідне.
Проте відомо, що Кримський перешийок сьогодні захищає нечисленне угруповання ворога – усього 10 тисяч військових. Усе це створює певні передумови для нового етапу діяльності Сил оборони на півдні.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив військово-морський експерт, оглядач журналу Defense Express, науковий співробітник Національного військово-історичного музею України, капітан I рангу у відставці Володимир Заблоцький.
– За повідомленнями партизанського руху “Атеш”, через удари ЗСУ розпочалася деградація конструкції Керченського мосту, його окремі частини почали обсипатися. Якщо дійсно ця споруда впаде вже найближчим часом, чи може це стати слушною нагодою для початку операції з деокупації Криму?
– Це взаємопов’язані речі. Я не знаю задумів Генерального штабу ЗСУ, але для цього потрібні війська, авіація, а в нас її наразі недостатньо. Так, ми нищимо ППО противника, але завдавати ударів у глибину півострова? Я не бачу таких резервів, які могли б бути там залучені.
Хоча, можливо, це був би сюрприз, якби виявилося, що в нас такі війська є, а інформацію про це не оприлюднювали, щоб створити фактор несподіванки. Так само як це було на Курщині.
Якщо міст буде фізично зруйновано – добре, хай узагалі розвалиться. Але, на жаль, наразі автомобільна складова Керченського мосту працює, хоча й дуже складно, її постійно перекривають. Противник стягує туди всі наявні засоби ППО. Фактично, іншого виходу в них немає, тому що після знищення поромів і – головне – блокування підходів до поромної переправи через те, що в протоці затонув залізничний пором “Кавказ”, вони не можуть поставити туди новий пором. Підіймати затонулий пором – це ціле діло, це не так просто і не так швидко.
Але ворог змушений щось робити, бо його війська в Криму залишаються без пального, без боєприпасів. І не лише в Криму, бо через півострів транзитом йде постачання на Запоріжжя.
А інше плече, яке залучене для постачання усього необхідного для військового угруповання, – це залізниця з Ростова на Маріуполь і Мелітополь. Але до Криму вона не доходить. Отже, угруповання в Криму та інша інфраструктура залишаються на “голодному пайку”. Одного лише дизельного пального окупаційна армія зжирає у величезних кількостях.
– Так. Річ у тому, що міст для того й будувався, щоб мати незалежний шлях постачання. Залізниця мосту – це про військо. Окупаційна армія воює вагонними нормами, витрачає величезну кількість боєприпасів. До цього потрібно ще й продовольство, щоб годувати цих “зелених чоловічків”, і все решта необхідного. А цього не буде, коли не буде мосту.
Возити морем – ризиковано, та й немає чим. Звичайні судна довго розвантажуються, та й у Росії немає такого флоту. А танкерний флот працює у зовсім іншому напрямі.
У Росії були пороми, пристосовані для того, щоб брати цілий ешелон. Приклад – “Конро Трейдер”. Там прокладені залізничні рейки, він може одразу взяти 60-80 вагонів (22 серпня пором було знищено у порту “Кавказ”. – Ред.).