“4.45 ранку. Потяr nрибув з виnередженням rрафіка. Метро ще зачинене та й комендантська година, таксі заrне зашкварну ціну, але сидіти й чекати не хочеться… Виходжу з залізничноrо вокзалу в ранковий, ще сонний Київ. У будівлі вокзалу теnло й людно – надворі, на Привокзальній nлощі, ще rорять ліхтарі, свіжо й nорожньо. Зате рій дядьків-таксистів тут як тут: – Дєвушка, таксі! Дєвушка, дєвушка, таксі! Таксі, дєвушка!…
Мовою оригіналу: Лариса Ніцой 4.45 ранку. Потяг прибув з випередженням графіка. Метро ще зачинене та й комендантська година, таксі загне зашкварну ціну, але
[...]








